Горностаївська сільська рада - Вітаємо на офіційному сайті!



Шановні відвідувачі сайту!

 

Офіційний веб-сайт Горностаївської сільської ради створений з метою забезпечення населення достовірною, об'єктивною і повною інформацією про роботу сільської ради, депутатського корпусу та виконавчого комітету.

Виконавчий апарат сільської ради щодня працює для вас, для забезпечення потреб населення.

Сподіваємось, що наш сайт стане для вас інформативним, корисним і цікавим. 


Сільський голова, Кравченко Тетяна Миколаївна

 


 

"МОЄ СЕЛО"

Горностаївка – поля, ліса, діброви,
Маленька річка за селом, дві мови
Російська і українськая сплелись.
Так розмовляють зараз, і так було колись.

Все в’їлось в наше серце, в нашу душу,
Бо Горностаївка – це Бабій, Молодуша,
Ліветьєва гора і також Жданова –
Усе це наше, поки ще не панове.

А на цвинтарі старому хуторському.
Знайомому лиш нам, а більш нікому,
Є гора не кам’яна – пісчана.
Там стояла церква невеличка, гарна.

Так розказували нам старенькі люди.
Не знаєм чи то правда, чи неправда буде-
З усіма людьми, що там молились,
Церква на горі тій провалилась.

Це трапилось у Великдень якраз,
Така історія не просто розказалась-
Живе вона в людських серцях і зараз,
Передається знову з уст в уста

І це все роблять зовсім не спроста.
Ми зберегти її повинні й пам’ятать,
Щоб все своїм нащадкам передать.
Хай не забудуть звідки вони родом,

Щоб не потухла в їх серцях турбота
Любов до батьків та рідної хати,
Бо тільки нею люди і багаті.

Що далі буде – нам того не знати,
Бо наперед не треба заглядати .
Подивимось, що маємо сьогодні,
Що ми умієм і на що ми годні:

Сільських домів хати залізом криті
І люди в них живуть талановиті.
Маленька церква, клуб великий, три крамниці
І дві дороги, що ведуть до залізниці.

Була у нас і школа дуже гарна.
Та збудували її, мабуть, марно -
Стоїть пустою вже не перший рік,
А ми вступили в двадцять перший вік.

Дітей тут залишилось зовсім мало,
А що робить, щоб жити краще стало?
Давайте запитаєм Президента-
З яких ми будем жити дивідентів?

Сумує голова сільської ради,
Турбується про те, як підтримати
Своїх сельчан і де знайти роботу,
Щоб ми робили не аби як, а до поту.

Для себе ми робили в полі, дома,
І зараз робим те, що всім відомо:
Хто шиє валянці, хто піч кладе,
Хто вміє, той будує, а про те,

Живем як можем, якось жити треба,
А що робить? Не ждать же манни з неба.
У нас є руки, ноги, голова –
Усе це не порожнії слова.

Чекать від когось помочі – немає  толку,
Це всерівно, що шукать у сіні голку.
Тож хай живе у серці нашому надія
І, може, мій народ коли-небуть зрадіє.

А поки що живем, як звикли жити,
І робимо те, що вміємо робити.
Є на городі, на столі і в хаті,
Тож приїздждайте, ми будем дуже раді.

/Світлана Тімашева/
 

Логін: *

Пароль: *