Село Горностаївка Ріпкинського району Чернігівської області
Горностаївка – село, центр Горностаївської сільської ради.
Розташоване на півночі Ріпкинського району, відстань від районного центру 43 км, від найближчої залізничної станції Горностаївка – 4,5 км.
Село Горностаївка відоме з 19 століття (приблизно з 1885 року). По території села протікає річка Коганець, що є притокою річки Немильня.
На території села розташовані та працюють сільський клуб, сільська бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку Чернігівського поштамту, три магазини.
На території ради працює культовий заклад – Святопокровський храм (про його створення є згадка у 1885 році). В 1912 році на території села було відкрито церковну школу. Дата її закриття невідома. До 2002 року на території села працювала восьмирічна (неповна середня) школа. З 2002 року діти села відвідують Новояриловицьку ЗОШ І-ІІІ ступеня.
Станом на 1 січня 2018 року на території села проживає 384 чоловіка.
На території села Горностаївка до 1954 року було два села: Хутір Зайців та Горностаївка, які згаданого року було об’єднано в село Горностаївка.
До 1918 року село Горностаївка входило до складу Новояриловицької волості. За переказами старожителів територія села була володінням польського пана, прізвище якого невідоме.
Назва ж його походить ніби то від назви тварини горностай, якого у давні часи на території села було дуже багато.
Після встановлення на території села у 1918 році радянської влади було утворено дві сільські ради: Хутір-Зайцівська та Горностаївська. У 30-х роках на території Хутір-Зайцівської сільської ради утворений колгосп “Червоний лісовик”, а на території Горностаївської сільської ради - два колгоспи: “Будьонного” та “Ленінська іскра”, які проіснували до 1954 року. Цього року було проведено реорганізацію рад у Горностаївську сільську раду народних депутатів.
Разом з тим, було об’єднано три колгоспи та перетворені в підсобне господарство Добрянського держлісгоспу, яке в 1964 році було включено до складу радгоспу “Поліський” де і перебувало в його складі до кінця існування (приблизно 1995 рік).
На території села розташовано дві братські могили радянських воїнів, загиблих у роки Великої Вітчизняної війні та саморобний монумент на честь загиблих жителів, збудований жителями села.